Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
 З метою збагачення знаннями юного покоління про одвічні людські символи – українські рушники, було проведено годину народознавства «З дитинства пам’ятаю рушники, що так любовно їх творила мати» з користувачами-дітьми 5-Б класу ЗШ №6. П’ятикласники ознайомилися з призначенням рушників, їх роллю в житті українського народу.
 
Увагу учасників заходу привертали викладені на імпровізованій виставці різні рушники: вишиті хрестиком, гладдю. Дуже цінними були рушники вишиті в 20-х, 50-х роках. Милували око й сучасні рушники. Теплими і ніжними словами про рушники розповідала народна майстриня Лоза Валентина Олександрівна.
 
Свою любов до вишивки і майстерність вона передає юним вихованцям гуртка "Рушничок", що працює при ЦДЮТ «ЗОРІТ». Валентина Олександрівна познайомила дітей із символікою, кольоровою гамою та особливостями використання рушників в побуті українців. Особливу увагу всіх присутніх привернув весільний рушник, вишитий майстринею. Майстриня детально розповіла про всі символи, зображені на ньому, а також про техніку їх виконання. На закінчення заходу було зроблено огляд літератури з книжкової виставки «Український рушник – вишите життя народу».
 
| 
